головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Розвиток іноваційних процесів на підприємстві

Тищенко Т.І.

Дніпропетровський хіміко–технологічний університет

Постановка проблеми. Для розвитку економіки нашої країни одним з найважливіших питань є проблема комерціалізації іновацій. Важливість втілення іноваційних рішень в діяльності більшості підприємств важко недооцінити, особливо на сучасному етапі розвитку економіки. Дослідження світового і вітчизняного  досвіду має велике значення для якомого скорішого розвитку іноваційної культури у суспільстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Особливу увагу при вивченні питання іноваційних процесів видатні економісти, такі як М.Портер, приділяли ролі іновацій у конкурентноспроможності продукції підприємств.

Інші вчені – економісти: Й.Шумпетер, Д. Рікардо, Дж. Міль та інші, у своїх дослідженнях аналізували досягнення у сфері нової техніки та технології.

За даними експертів Організації економічної співпраці та розвитку, у США за останні два десятиріччя за рахунок високотехнічних секторів економіки було досягнуто  майже  50%  усього приросту продуктивності  праці, у Канаді, Великій Британії, Японії – більше 30 %, у  Франції та Італії – 25%   (3).

Як звісно, існують кілька підходів до вивчення визначення іновацій :

-         технологічний, який передбачає розрахунок економічного єфекту та терміну окупності іноваційних витрат на нововведення. Цей підхід аналізували такі видатні вчені, як Р.Ротвель, П.Гардинер, Ю.Яковець, А.Пригожин, М. Хучек, П. Завлін, А.Казанцев, Л. Мінделі.;

-         технічний, у якому іновація розглядається як процес впровадження нововведення у сферу його застосування. Такий підхід має значну кількість прихильників серед вітчизняних та зарубіжних аналітиків (В.Хіпель, Б.Твісс, Б.Санто, М. Портер, С. Покропивний, Н. Лапін)  (4);

-         економічний, при якому порівнюється якість виробляємої продукції до і після нововведень, а також ступінь задоволення цією продукції споживачів. Серед прихильників цього підходу: П. Друкер, Дж.Сорос, Г.Хамел, Ю.Морозов та інші.

Виклад основного матеріалу.

Іноваційні процеси. Як відомо, сьогодні Україна не має власних інвестиційних ресурсів, достатніх для проведення курсу переведення своєї промисловості на шлях їноваційно – конкурентного розвитку. В 2003 р. від іноземних інвесторів надійшло коштів на суму 130 млн. грн., з них на дослідження і розробки всього 27,6 млн.грн. Таким чином допомога міжнародних фінансових організацій не відповідає потребам країни на структурну перебудову економіки. Крім того обсяг державної допомоги теж не відповідає мінімальним потребам науки.  Згідно статистичних даних, питома вага виконаних науково–технічних робіт у ВВП склала у 2003р. 1,3%.

Інвестиції. Значення інвестицій для розвитку будь якого підприємства в умовах сьогодення важко недооцінити. Доля інвестицій в обсязі виробництва на підприємствах Дніпропетровської області в 2003році показана в таблиці і склала по регіону всього 3,81%.

 Інвестиції на підприємствах Дніпропетровської області

Наіменування

підприємства

Обсяг

виробництва

млн. грн.

Сума

інвестицій

млн.грн.

Доля

інвестицій

в обсязі

виробництва

%

Доля

інвестицій

в ОФ, %

ДніпропетровськийМет. комбінат.

2237,975

11,77

0,53

0,5

ДМЗ Петровського

1026,914

2,52

0,25

0,3

«Коминмет»

116,467

5,28

4,53

4,09

НФЗ

1431,672

42,3

2,95

4,75

Дн-ський заводпрокатних валків

23,737

Всього по регіону

10691,759

406,88

3,81

Всього по ПХО« Металургпром»

307663,348

1628,78

45,29

5,31

Доля регіону

0,348

0,25

Для розвитку регіона необхідно вирішувати іноваційні питання на державному рівні, а саме: дуже важлива стабільність у сферах політики, економіки та  визначення податкових пільг для підприємства, яке втілює нововведення у виробництво продукції, а також формування технологічної конкурентноспороможності  підприємств, яке передбачає створення стратегії технологічного розвитку підприємства. Залежно від типу іновації і рівня розробки існуючої технології, розподіляють конкурентні стратегії, стратегії співробітництва, стратегію опори на власні сили, а також гібрідні стратегії. Великі підприємства можуть придбати іноваційні технології, купуючи їх в інших підприємствах  ( стратегія конкурентності), через участь у різних альянсах ( стратегія співробітництва) і створюючи їх самостійно ( стратегія власних сил). В основі вибору стратегії технологічного розвитку підприємства необхідно покласти теорію кластерного механізму формування  М.Портера, суть якого полягає в тому, що постачальники, основні виробники та споживачи пов’язані технологічним ланцюгом і мають чітку договірну систему. Основні переваги кластерного механізму заключаються в тому, що підприємство має можливості знижати собівартість продукції, розподіляти ризик між учасниками – партнерами, а також впроваджувати нововведення.

Розвиток спільного підприємництва має велике значення для міжнародного співробітництва. На кінець 2005 р. в Україні було зареєстровано понад 5000 спільних підприємств, серед яких лише 17% господарюють у сфері виробництва, а обсяг їх продукції складає лише 3% вітчизняного ВВП.

Для розвитку конкурентноспроможності наукоємних галузей: авіакосмічної, суднобудування, виробництво складної воєнноі техніки, систем управління, деяких видів оптичних приборів, нових літаків, ракет – необхідне широке міжнародне співробітництво, участь держави у міжнародних консорціумах.

Необхідно також приділити увагу втіленню у діяльність промислового підприємства  систем управління, наприклад, системи ЕRР – автоматизація і оптимізація внутрішніх бізнес – процесів, (back – office); планування як матеріальних, так і фінансових ресурсів на підприємстві ( прийом замовлень, планування виробництва, транспортування і адміністрирування. Ця система використовується для опису компонентів: «виробництво», «логістика», «фінанси». На Інгулецькому гірничо-збагачувальному комбінаті (м.Кривий Ріг. Дніпропетровська обл.) за півроку використання цієї системи всі витрати на її втілення були повернені.

Висновки. Результативність подальшого розвитку іноваційних процесів вітчизняних підприємств залежить від багатьох факторів. Запропонуємо основні заходи по вирішенню цього важливого питання:

  1. Розвиток міжнародної співпраці та спільного підприємництва.
  2. Необхідна державна підтримка у вигляді покращання системи оподаткування та надання певних пільг підприємствам з активною іноваційною позицією.
  3. Втілення кластерного механізму у діяльність підприємства.
  4. Заохочення інвесторів вітчизняних та іноземних.
  5. Підвищення конкурентноспроможності наукоємних галузей, втілення методики визначення конкурентноспроможності продукції за допомогою коефіцієнта К конк.= ∫ Цв1/Цср.*Цв.2/Цср…Цві/Цср.,де Цв.- ціна виробу, Цср.- середньоринкова ціна однородноі продукції,1,2,…і – виробники однородноі продукції.
  6. Втілення автоматизованих  систем управління оптимізації технологічних процесів при виготовленні продукції.
  7. Створення соціальної інфракструктури на державному рівні з метою рішення проблеми формування позитивного ставлення кожного робітника на підприємстві до іноваційних нововведень.

Використована література:

1. О.С.Шнипко  «Науково – технічна політика, її роль в підвищенні конкурентноспроможності економіки України» ж. «Актуальні проблеми економіки» стор. 178 – 184, №1(55) 2006р.

2. С.В. Бреус «Роль іновацій у забезпеченні конкурентноспроможності машинобудівного комплексу України» ж. «Актуальні проблеми економіки» стор.162 – 169, №1(55), 2006р.

3. Л.М. Ганущак  «Шляхи використання зарубіжного досвіду управління іноваційним потенціалом підприємств в Україні» ж. «Актуальні проблеми економіки» стор.135 – 150, №4( 58), 2006р.

4. Є.В. Остропольська « Розвиток соціальної складової іноваційних процесів як чинник соціально – економічного зростання економіки України» ж. « Актуальні проблеми економіки» стор. 127 – 136, № 2(56) 2006.

5.  Л.Т. Главинская  «Экологический менеджмент и его устойчивое развитие» ж.« Вестник Московского университета» стор.30 – 34,№2, 2005р.

Теґи: ,


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.