головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Лідерство як одна з визначальних рис ефективного менеджера

Бичкова А. М

Безродна С. М.

Сьогодні у світі склалася така ситуація, що без визнаних лідерів неможливо вижити ні підприємницькій, ні іншій організації. Лідерство є тим видом діяльності, який поряд із керівництвом та прийняттям рішень властивий всій системі управління. Про ефективність лідера можна судити з того, якою мірою він впливає на персонал організації.
Проблемам дослідження лідерства як одній із визначальних рис ефективного менеджера на підприємствах призвячена значна кількість публікацій вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: К. Левіна, Р. Танненбаума, І. Вешлєра і Ф. Масарика, Пітер Друкер, Ф. Фідлера, П. Херсі. Вони створили правдиві та науково обгрунтовані ідеї та теорії, які отримали світове визнання. Серед сучасних українських та російських вчених є Ф. Хміль, В. Лозниця, О.І. Бабчинська , Т.А. Далєвська , А.А. Світлоокий , В. Колпакова та А.Г. Єванова, які теж внесли вклад в розвиток теорії лідерства.
Метою даної статті є дослідження різних поглядів щодо поняття лідерства, на основі яких сформувати власне визначення, а також проаналізувати переваги і недоліки лідерства як однієї з визначальних рис ефективного менеджера та визначити основні характерні риси лідера, які необхідні в сучасних умовах господарювання для будь-яких підприємств.
Сучасний менеджмент створює передумови для розв’язання важливих питань, метою яких є використання особистого потенціалу кожного працівника, його здатності виступати в ролі активного суб’єкта підприємницької діяльності
Діловим людям, незалежно від місця здійснення бізнесу, необхідний лідер думки, лідер інтуїції, лідер дії, лідер результату. Якщо ефективний керівник однозначно позитивно впливає на ефективність управління, то ефективні лідери не завжди є одночасно й ефективними керівниками.
Бути менеджером і бути лідером в організації – це не одне й те ж. Менеджер в своєму впливі на роботу підлеглих і побудові стосунків з ними перш за все використовує і покладається на посадову основу влади. Лідерство ж, як специфічний тип стосунків управління, базується більш на процесі соціального діяння, а точніше взаємодії в організації. «Лідер» і «менеджер» – це різні рольові моделі, перш за все, за природою і якістю взаємодії. Ці ролі не заперечують одна одну, а навпаки – доповнюють, підсилюють [1].
В ході вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень даного поняття, в яких автори намагались чітко сформулювати той особливий компонент, який вносить сам лідер. Наприклад, Дж. Террі розглядає лідерство як «вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети». Р. Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособова взаємодія, яке проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлене на досягнення цілей [2].
Отже, лідерство, як і управління, являється до деякої міри мистецтвом. Можливо, це і є причина того, чому дослідникам не вдалося розробити чи обґрунтувати будь-яку з теорій.
Вивчення природи лідерства в соціальних спільностях показує, що лідери в сучасній діловій організації , як правило, мають ряд чітко виявлених якостей:
- мистецтво бути рівним;
- мистецтво бути керівником;
- мистецтво розв’язувати конфлікти;
- захист підприємця;
- мистецтво обробляти інформацію;
- мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення;
- мистецтво розподіляти ресурси в організації;
- мистецтво самоаналізу [3].
Проте, щоб стати ефективним менеджером не достатньо тільки задатків лідера, освіти і досвіду. Менеджмент потребує використання нових складних вмінь мотивувати, впливати і підтримувати – менеджмент потребує імпровізації. Саме імпровізація – є вершиною формули успішного менеджера, саме до неї потрібно прагнути. І тільки менеджера, який на основі своїх особистісних здібностей, належної освіти і досвіду спроможний імпровізувати, довіряти власній розвинутій інтуїції, можна з повним правом назвати ефективним менеджером – лідером лідерів.
Ефективний менеджер, на нашу думку – це цілісна особистість, це певний образ з якого можна брати приклад. Він знає які цінності і мотиви лежать в основі поведінки його підопічних. Ефективний менеджер володіє секретом лідерства, він знає коли використовувати силу своєї харизми, коли потрібно бути командуючим, а коли другом. Він надихає підлеглих на спільну композицію, яка буде оптимальною для сприйняття на даному сегменті ринку [4].
Для України проблема підготовки успішних менеджерів, які вміють ефективно взаємодіяти з іншими людьми, є вельми нагальною. Для того щоб в Україні відбулися позитивні зрушення в управлінні, менеджмент повинен стати “загальною і головною функцією суспільства” (за виразом Пітера Друкера) [5].
Узагальнюючи різні визначення можна вивести єдине, яке на нашу думку буде відповідати самій суті цього поняття. Лідерство (англ. Leadership) – це тип управлінської взаємодії, заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети.
Таким чином, для того щоб зробити своє лідерство і вплив ефективними, керівник повинен володіти низкою особливостей: безкорисливістю, прихильністю (відданістю) до організації, твердістю духу, високою вимогливістю, урівноваженістю, умінням знаходити елегантні та прості рішення складних проблем, від чого залежатиме ефективність роботи.
Адже неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благоприємних кінцевих результатів.

Список використаних джерел:
1. Колпаков В. Лідерство – фактор суспільного розвитку // Персонал. – 2008. – №4. – С. 68-73.
2. Чмут Т.К. , Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера // навчальний посібник . – К.: Знання, 2005. – 442 с.
3. Бабчинська О.І, Далєвська Т.А., Світлоокий А.А. Лідерство як визначальна риса професіонального менеджера [Електрон. ресурс]. Спосіб доступу:(http://www.rusnauka.com/33_DWS_2010/33_DWS2010/Economics/74258.doc.htm.)
4. Єфанова А.Г. Формування моделі ефективного менеджера // Держава і регіони. – 2006. – №3. – С. 110-114.
5. Питер Ф. Друкер Эффективный управляющий, пер. А. Мкервали СП «Бук Чембэр Интернэшнл», 1994. – 265 с.

Теґи:


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.