головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Антикризовий менеджмент як засіб запобігання та подолання кризи на підприємствах малого бізнесу

К.п.н. Андрущенко Н.О., д.е.н. Чорна Л.О., Кривонос О.Ю.
Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Актуальність дослідження. Актуальність обраної теми полягає в необхідності формування ефективної антикризової програми для забезпечення конкурентоспроможності малого підприємства, адже це дає змогу цілеспрямовано формувати ефективну підсистему управління в кризових ситуаціях. Усвідомлення необхідності формування, а також ролі, місця та варіантів побудови системи антикризового управління на підприємстві як особливої підсистеми. Це проблема, що потребує подальшого розгляду.
Ступінь дослідження проблеми. На сьогоднішній день проблемі антикризового управління малим підприємством присвячена велика кількість робіт вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких О.Травянко, О. Піскунова, А. Айвазян, Свиридов А., Алексеев Н. та інші.
Метою написання статті є уточнення значення поняття «антикризове управління підприємством», а також його основної мети та інструментів. Узагальнено системи заходів, що необхідні для подолання кризового стану на підприємстві малого бізнесу.
Виклад основного матеріалу. Під антикризовим управлінням підприємством розуміють тип управління, спрямований на виявлення ознак кризових явищ та створення відповідних передумов для їх своєчасного запобігання, послаблення, подолання з метою забезпечення життєдіяльності суб’єкта підприємницької діяльності, недопущення ситуації його банкрутства [1].
Також, це особлива система, що відрізняється комплексним і стратегічним характером та має здатність повністю усувати тимчасові труднощі, зафіксовані в роботі підприємства [2].
Головною метою системи антикризового управління є забезпечення міцного стану підприємства на ринку і стабільно стійких фінансів при будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфозах у країні. Отже, воно здатне вирішувати різнобічні завдання.
Антикризовому менеджменту властивий ряд управлінських інструментів, що застосовуються у його межах, які у специфічних умовах виявилися найбільш ефективними в рішенні всіх поточних завдань підприємства, а не тільки в усуненні тимчасових фінансових ускладнень.
Як система, антикризове управління базується на ряді принципів. Передусім, основні з них такі:
- рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Враховуючи, що виникнення кризи на підприємстві несе загрозу самому існуванню підприємства і пов’язано з відчутними втратами капіталу його власників. Можливість виникнення кризи повинна діагностуватися на самих ранніх стадіях з метою своєчасного використання можливостей її нейтралізації.
- терміновість реагування на кризові явища. Кожне кризове явище не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але й породжує нові супутні йому явища. Тому чим раніше будуть застосовані антикризові механізми, тим більшими можливостями до відновлення буде розраховувати підприємство;
- адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі. Використовувана система механізмів з нейтралізації загрози банкрутства в переважній своїй частині пов’язана з фінансовими витратами або втратами. При цьому рівень цих витрат і втрат повинен бути адекватний рівню загрози банкрутства підприємства. В іншому разі або не буде досягнутий очікуваний ефект, якщо дія механізмів недостатня або підприємство буде нести невиправдано високі витрати, якщо дія механізму надлишкова;
- повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового стану. У боротьбі з загрозою банкрутства підприємство має розраховувати виключно на внутрішні фінансові можливості [3-4].
Перераховані вище принципи є основою організації антикризового управління підприємством.
Впровадження будь-яких антикризових заходів на підприємстві слід здійснювати на основі попереднього проведення діагностики фінансового стану, результатом якої є визначення техніко-економічних показників діяльності підприємства, аналіз ліквідності балансу, платоспроможності підприємства, оцінка структури балансу, показників ділової активності, ймовірності банкрутства [5].
Отже, узагальнивши роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, нами запропоновано систему антикризових заходів, що створює нові можливості для підприємства малого бізнесу:
- скорочення витрат – дієвий інструмент, яким підприємство може скористатися для стабілізації фінансового становища. Очевидно, що для того, щоб підвищити рентабельність продажів і надалі збільшити приплив коштів, необхідно знизити витрати. У рамках цього використовується нормування всіх статей витрат і твердий контроль виконання встановлених нормативів. Такий підхід принесе відчутні результати, дозволяючи утримувати витрати
компанії на заданому рівні;
- горизонтальна й вертикальна інтеграція. Горизонтальна інтеграція передбачає пошук можливостей здійснення закупівель разом із іншим покупцем. Збільшення обсягів закупівлі дозволить отримати знижки. Вертикальна інтеграція передбачає більш тісну роботу з ключовими постачальниками сировини й матеріалів, а також проведення моніторингу цін на сировину;
- аналіз можливостей передачі на аутсорсинг дорогих процесів. Слід виділити, що вигідно робити самостійно і що дешевше закуповувати в інших виробників;
- жорсткість контролю всіх видів альтернативних витрат. Використання платного Інтернету в особистих цілях, телефонні дзвінки по міжміському зв’язку, використання оргтехніки – це ще не всі витрати, яких можна уникнути;
- перегляд організаційної структури на предмет виключення зайвих рівнів управління;
- оптимізація технологічних процесів;
- оптимізація оподаткування;
- жорсткість кадрової політики.
Також, однією з основних умов виходу підприємства з кризи є забезпечення позитивного чистого грошового потоку. На практиці можливості істотного збільшення об’єму власних фінансових ресурсів в умовах кризового розвитку обмежені. Тому основним напрямом забезпечення досягнення точки фінансової рівноваги підприємства в кризових умовах є скорочення об’єму споживання фінансових ресурсів.
В цілому, перелік заходів з покращення фінансового становища є індивідуальним для кожного з підприємств та залежить від сфери в якій ведеться бізнес, груп продукції, кон’юнктури ринку, регіональної інфраструктури, системи управління, структури витрат на виробництво і управління, техніко-технологічних особливостей та інших факторів.
Висновки. Отже, суть антикризового управління – прискорена і діюча реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розробленої альтернативи варіантів управлінських рішень, що передбачають різні дії в залежності від ситуації, а в його основі – процес постійних і послідовних нововведень у всіх ланках і областях дій підприємства.
Антикризове управління націлюється на те, що навіть у самій складній господарській ситуації, у якій виявилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, що дозволили б вибратися з труднощів з найменшими для підприємства втратами.
Тому, стає все більш очевидним, що запровадження антикризового управління на підприємстві в сучасних умовах є необхідністю. Проте, не слід також забувати, що криза – це не лише загроза, а й перспективна можливість. Небезпека кризи ґрунтується на тому, що підприємство більше не може вести узвичаєний спосіб життя, в той час, як можливість – це шанс досягнення конкурентних переваг, більшої ефективності й успішної діяльності на основі досягнення високого рівня прибутку.

Література:
1. Травянко О. Особливості розвитку малих форм господарювання на регіональному рівні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2010. – № 2. – С. 275–279.
2. Піскунова О. Аналіз та оцінка фінансових ризиків діяльності малих підприємств // Фінанси України. – К., 2009. – №8. – С. 119–129.
3. Алексеев Н. Управление предприятием в кризисной ситуации (опыт работы) // Проблемы теории и практики управления. – 2011. – № 6. – С. 72-77.
4. Айвазян З.А. Антикризисное управление: сущность стабилизационной программы //Эксперт. – №8. – С. 9-16.
5. Свиридов А.К. Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти //Проблемы теории и практики управления – 2012. – №3. – С. 12–15.

Теґи: , , ,


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.