головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Самоуправління та самовдосконалення менеджера

к. е. н. Олійник Л. Г. Павліченко Н. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Поряд з іншими факторами, які впливають на ефективність роботи управлінця, тема самоуправління та самовдосконалення менеджера сьогодні надзвичайно актуальна. Як вигідний інструмент для розв’язання проблеми нестачі часу, самоуправління відіграє важливу роль в раціональному використанні робочого часу. На сьогоднішній день, правильна організація часу, та потенційних можливостей здатні зробити вагомий внесок в розвитку формування особистості менеджера.

Проблема «самоуправління та самовдосконалення» привертає увагу багатьох науковців і набуває широкого опрацювання в роботах Л.С.Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна, А. Маслоу, К. Роджерса, В.І. Слободчикова, Г.А.Цукерман, Б.М. Мастерова, П.Ф. Кап-тєрєва, Л.М. Кулікової, В.Г. Маралова, Т.В. Тихонової, Л.І. Зязюн, Г.К. Селевко, В.І. Андрєєва і т. д.

З плином часу, питання самоуправління є все більш необхідним для його розгляду. Час – найдорожча цінність, тому що майно, гроші можна придбати, а упущений час – ніколи. В умовах швидких змін на ринках товарів і послуг, підвищення конкуренції, постійних ресурсних обмежень, фактор ефективного використання робочого часу стає одним із основних і головних джерел успішної діяльності менеджера.

Час як загальна філософська категорія розглядалась такими провідними філософами, як Г. Гегель, І. Кант, Л. Фейєрбах. Вони характеризували час як загальну форму існування матерії, описували її взаємодії з іншими об’єктами

матеріального світу. Час – форма буття матерії, яка характеризується такими якостями, як зміна та розвиток систем, а саме довгота, послідовність зміни стану [1].

Суть управління часом визначається в необхідності забезпечення нормального виробничого процесу, як з позиції результату, так і з позиції організації діяльності менеджера. Управління робочим часом одночасно вирішує дві основні задачі – досягнення максимального результату за мінімальний час та відтворення нормального суспільного положення працюючих.

Основною метою в діяльності менеджера є досягнення максимального результату, тобто утворення таких умов праці, коли кожна хвилина праці дає результат. Самоуправління одночасно вирішує дві основні задачі – досягнення максимального результату за мінімальний час та відтворення нормального суспільного положення працюючих.

З кожним днем, тижнем, роком життя, людина чому-небудь вчиться і тим самим вдосконалюється. Для будь-якого поважаючого себе менеджера самовдосконалення – природній процес. Самовдосконалення – це постійний, безперервний розвиток особистості. І відбувається він як природним шляхом – менеджер вчиться, змінюється і розумнішає протягом своєї кар’єри, отримуючи досвід з ситуацій, які з ним трапляються, так і за допомогою самого менеджера – він читає книжки, бажаючи отримувати знання, черпає мудрість зі спілкування з іншими людьми, постійно прагне до самовдосконалення і відточення професійних якостей і навиків. Інтелектуально розвинений менеджер, який весь час прагне покращувати свої моральні якості та отримувати знання, завжди буде на крок попереду людей інертних і менш розумних та честолюбних, як в буденному житті, так і в кар’єрному плані.

Поштовхом, за допомогою якого менеджер самовдосконалюється є його стимул. Правда стимули для саморозвитку можуть бути різними. Хтось може відстоювати свої ідеї та переконання, вважаючи самовдосконалення невід’ємним від існування управлінської діяльності, для когось, це спосіб довести щось комусь. Є люди, яких усе життя стимулює до розвитку бажання побудувати успішну кар’єру або розбагатіти, а можливо людина просто сама по собі настільки честолюбна, що постійне самовдосконалення підтримує її в тонусі і робить щасливою.

Основним чинником, за допомогою якого менеджер здійснює самоуправління є підвищення ефективності своєї праці. Ось як цього можна досягнути:

1. Встановлення для себе цілей на кожний день. Один з кращих способів підвищити свою ефективність – це щодня ставити для себе цілі. Щоранку перед початком робочого потрібно скласти список завдань, які потрібно виконати за робочий час. Впорядкувати їх у порядку пріоритетності. У міру досягнення кожної своєї заздалегідь встановленої мети необхідно викреслювати їх зі списку. Якщо не вдасться добитися певної мети, потрібно перенести її на наступний день. Подібна проста постановка і контроль повсякденних завдань неймовірно ефективні для підвищення продуктивності менеджера.

2. Делегування обов’язків. Якщо стан кар’єри дозволяє делегувати обов’язки, потрібно це здійснювати. Занадто часто нас пов’язує переконання, що тільки ми здатні виконати певне завдання або виконати його успішно. Мистецтво делегування повноважень приходить з часом, але його варто постаратися вивчити кожному. Свідомість того, що виконання завдання не може бути передано іншій людині говорити більше про бажання тримати все під контролем, ніж про дійсну неможливість делегування.

3. Налаштування на одну справу. Не потрібно хапатися відразу за кілька справ. І нарешті, ми часто чуємо про людей, які можуть успішно виконувати декілька завдань одночасно. Братися відразу за три справи. Але менеджери останнім часом все частіше приходять до висновку, що виконання декількох завдань одночасно вбиває ефективність. Коротко кажучи, якщо управлінець робить відразу кілька справ, його увагу поділено між кількома цілями. Це підриває раціональність, з якою він зміг би завершити будь-яку з них по-окремо. Сконцентрувавши увагу на одній справі за раз, можна досягти мети швидше, ніж займаючись двома або трьома справами за раз. Необхідно сфокусуватися на одній меті, досягнути її і переходити до наступної мети у своєму щоденному списку.

Головна мета самоменеджменту полягає в тому, щоб максимально використовувати особисті можливості, усвідомлено управляти ходом свого життя (самовизначатися) й переборювати зовнішні обставини як на роботі, так і в особистому житті. Кожній людині взагалі, й особливо тій, котра готує себе до роботи менеджера, насамперед необхідно вміти перетворити ситуацію, для якої типова невпорядкованість дій, зумовлена зовнішніми обставинами, у ситуацію цілеспрямованих і здійсненних завдань. Навіть тоді, коли на вас з усіх боків звалюються різні завдання і робота вас поглинає, ви зумієте завдяки послідовному плануванню часу й використанню методів наукової організації праці краще здійснювати свою діяльність, щодня виділяючи резерв часу для справді керівних функцій [2].

На жаль, багато менеджерів занадто орієнтовані на процес діяльності, а не на його результати. При такому підході вони вважають за краще правильно робити справи замість того, щоб робити правильні справи; вирішувати проблеми замість того, щоб створювати творчі альтернативи; зберігати засоби замість того, щоб оптимізувати використання їх; виконувати свої обов’язки замість того, щоб домагатися результатів; зменшувати витрати замість того, щоб підвищувати прибуток [3].

Розумовий та моральний розвиток менеджера є вигідним для українського суспільства, тому що це є основа для процвітання підприємництва в країні. Самовдосконалення слід розглядати, як одну з найперспективніших форм досягнення максимальної ефективності праці менеджера. Отже, самовдосконалення є невід’ємним атрибутом успішного менеджера, який передбачає розвиток майстерності, мотивації, рішучості та мети в житті.

Список використаних джерел

1. Спиркин А.Г. Основи філософії. — М.: Політіздат, 1988. — 592 с.

2. Маралов В.Г. Основы самопознания и саморазвития. М.: Academa, 2002. — 250 с.

3. Сухоленова О.Г. Етапи саморозвитку особистості // Психологія: Зб. наук. праць. — 2000. — 3(9). — С. 98-104.

Теґи:


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.