головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні

Кузьменко Т.М., Амбражей О.А.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Важливу роль у формування ефективної структури національної економіки відіграє зовнішньоекономічна діяльність, яка виступає одним з головних факторів розвитку економіки будь-якої країни, а тому повинна бути важливим об’єктів державного регулювання.

Формування міжнародних зв’язків, їх інфраструктури та реалізація економічних інтересів починається на регіональному рівні, тому особливості розвитку регіональних економічних процесів відображаються на розвитку зовнішньоекономічної сфери країни [1, C. 84].

Кожна країна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території, метою якого є: створення рівних можливостей і захист законних інтересів суб’єктів господарювання, що приймають участь у міжнародних відносинах; сприяння розвитку підприємницької діяльності різних форм власності та здійсненню інвестицій; заохочення конкуренції і ліквідація монополізму в цій сфері [2, C. 237]. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюються Україною як державою в особі її органів в межах їх компетенції (Верховною Радою України, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством доходів і зборів, Антимонопольним комітетом України, Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо); недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами, асоціаціями, спілками та іншими організаціями координаційного типу), що діють на підставі їх статутних документів; самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними [3].

Зовнішньоекономічна діяльність в Україні регулюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, які видаються державними органами, економічних засобів оперативного регулювання в межах чинного законодавства. До державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносять: митне регулювання; валютне регулювання; ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій; введення спеціальних економічних зон; застосування спеціальних санкцій за порушення зовнішньоекономічної діяльності [2, C. 237-238].

Дослідниками виділяються певні проблеми зовнішньоекономічної сфери, що потребують специфічного розв’язання та врегулювання на державному рівні [1, C. 85]:

1) проблема забезпечення безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин і економічної безпеки країни в цілому, що потрібно, як зазначає Ейсмонт В., «вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння світовому ринку»;

2) проблема наявності протиріччя регіонального характеру, подолання яких пов’язано зі створенням умов для активного включення регіонів до інтеграційних процесів, з визначенням національних пріоритетів і їх узгодженням з тенденціями розвитку;

3) проблема інтеграції України до світового ринку і структурного відновлення економіки, для чого необхідне налагоджена взаємодія та порозуміння з міжнародними фінансовими інститутами, які можуть цьому сприяти, що на даному етапі розвитку країни викликає неоднозначну реакцію української громадськості [1, C. 85].

Динаміка зовнішньоекономічної діяльності, структура внутрішнього споживання імпортних товарів та послуг, що склалися останнім часом в Україні, набули загрозливих ознак. За дослідженнями Єгорова О., Бережнюка І. для забезпечення ефективного функціонування економіки частина імпорту у внутрішньому споживанні не повинна перевищувати 30%, а у складі ВВП 50% [4, C.91-92].

Державний контроль спрямований також на проблему експортування продукції за заниженими цінами, що часто здійснюється фірмами та компаніям, зареєстрованим у офшорних зонах. Можливим варіантом заниження експортних цін є експорт кінцевої продукції під виглядом сировини [2, C. 239].

При експорті за завищеними цінами підприємство досягає негласної домовленості з іноземною компанією-одержувачем товару про укладання контракту за завідомо узгодженою ціною, коли розміри авансових платежів по імпорту є завищеними, таким чином передоплата за імпортними угодами є фіктивною. У подальшому покупець виплачує половину різниці між контрактною і реальною вартістю товару. Наприклад, це розповсюджено для металургійній галузі [2, C. 239-240].

За визначенням Європейської економічної місії ООН, для підвищення конкурентоспроможності національної економіки потрібно, аби експортери зберігали або збільшували свою частку на зовнішніх ринках; на продукцію з високою доданою вартістю та сучасні технології припадала постійно зростаюча частка експорту; збільшувалась середня питома вартість експорту країни [4, C. 92].

На думку Базилюк Я., на розвиток зовнішньоекономічної діяльності в Україні негативно впливає відсутність єдиної загальнонаціональної парадигми реалізації пріоритетних завдань міжнародної інтеграції; невизначеність напрямків спеціалізації українського експорту; низька конкурентоспроможність українського експорту на світовому ринку товарів; внутрішньополітична нестабільність; надмірна залежність від імпорту енергоносіїв; незначне залучення прямих іноземних інвестицій [4, C.92].

Стан розвитку зовнішньоекономічної діяльності залежить від багатьох чинників, серед яких визначальне місце належить зовнішній та внутрішній економічній політиці держави, ефективності здійснення митної політики та забезпечення економічної безпеки держави, обґрунтоване регулювання внутрішнього попиту та споживання.

Отже, для усунення негативних явищ в зовнішньоекономічній діяльності варто провести ряд заходів:

1. Активізувати взаємодію державних органів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, із суб’єктами господарювання.

2. Посилити державний контроль та взаємодію з органами країн-партнерів для виявлення корупційних тіньових схем у зовнішньоекономічній сфері.

3. Вдосконалити та впровадити систему електронного декларування товарів, що призведе до спрощення процедури проходження митного контролю та оформлення товарів і транспортних засобів.

5. Включити до навчальних програм підготовки та підвищення кваліфікації працівників контролюючих органів курс з управління міжнародними проектами;

Реалізація зазначених пропозицій сприятиме покращенню зовнішньоекономічної діяльності і створенню умов для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, яка є одним з важливих показників соціально-економічного розвитку країни.

Література:

1. Ейсмонт В.В. Особливості і тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні // Наукові праці МАУП. – 2010. – Вип. 3 (26). – С. 84-92.

2. Волкова І.А., Калініна О.Ю. Державний контроль зовнішньоекономічної діяльності, як головна передумова економічної безпеки країни // Економічний простір. – 2009. – №22/2. – С. 236-243.

3. Закон України від 16.04.1991 № 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/959-12

4. Кисельова О.М., Білич Ю.В. Проблеми зовнішньоекономічної діяльності в Україні та шляхи їх вирішення // Митна безпека. Серія «Економічна». – 2010. – № 2. – С. 88-93.

Теґи:


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.