головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Фінансово – економічний механізм ризик – менеджменту підприємства

Лісовенкова І.М., ст.. викл.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

Фінансовий менеджмент, що передбачає антикризове управління повинен опиратися на механізми фінансової санації та банкрутства підприємства, Основними напрямками антикризового управління є постійний моніторинг фінансового стану підприємства, розробка його управлінських і фінансових стратегій. Відповідно до цього, напрями розгляду антикризового управління на підприємстві є досить широкими та на сучаному етапі спричинені порушенням фінансової стабільності їх розвитку.

Важливим для діяльності підприємства в даному напрямі є розробка антикризових програм, що включають в себе напрями та стратегію подолання кризи на внутрішньому рівня з використанням відповідних принципів та методів антикризового управління.

Для аналізу антикризового управління на підприємстві необхідним є визначення його принципів: рання діагностика кризових явищ і фінансової діяльності підприємства; класифікація індикаторів кризових ситуацій за ступенем їх небезпеки для фінансового розвитку підприємства; терміновість реагування на кризові явища; повнота реалізації можливостей виходу підприємства із кризового фінансового стану [2].

Основними напрями щодо діагностики кризових явищ підприємства слід також визначити можливі причини виникнення відповідних явищ, що можуть носити зовнішній та внутрішній характер. До зовнішніх причин належать економічна ситуація в країні, зміни впливу конкурентних сил, тенденції макроекономічного розвитку. До внутрішніх індикаторів, що спричиняють загрозу фінансової стійкості підприємства можна віднести неефективну інноваційну та інвестиційну політику підприємства, неналежний контроль за фінансовою інформацією. При цьому важливим в діяльності підприємства є ефективне використання інструментарію попередження та виявлення симптомів настання кризового стану, для цього необхідним є постійне вивчення зовнішнь.

Особлива роль в управлінні промисловим підприємством належить фінансово-економічному механізму як найбільш складному й важливому під час прийняття управлінських рішень. Адже, як показує практика, у сучасних умовах господарювання змогли успішно вижити лише ті підприємства, які перебудували свою систему управління відповідно до умов сьогодення. Тому механізм стабілізаційного управління доцільно впроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі.

Для стабілізації фінансового стану підприємства та формування бази його наступного розвитку необхідною умовою є розвиток і обґрунтоване функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту. Тому науковому обґрунтуванню і розробці методичних підходів і практичних рекомендацій щодо фінансового управління підприємства на засадах підвищення ефективності його фінансово-економічної діяльності з врахуванням фінансового ризику приділяється сьогодні важливе значення. [2].

Послідовність реалізації процесу управління фінансовими ризиками має включати: ідентифікацію ризиків; визначення кількості ризиків та ступеня їх важкості; пошук методів обробки ризиків; зниження ризиків та оцінку їх наслідків у процесі прийняття рішення. На кожному з етапів управління виникають труднощі, пов’язані насамперед з однобокістю підходів у побудові систем якісної та кількісної оцінки ризику як основи фінансово-економічного механізму відповідної системи менеджменту. Тому вихідним моментом для побудови ефективного фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту стає теоретичне осмислення механізму виникнення ризику як наслідку прояву невизначеності економічного середовища[1]. Невизначеність є властивістю економічного середовища і полягає в тому, що кількісні характеристики процесу можуть набувати будь-якого значення в певних межах. Для адекватної оцінки ризику потрібно використовувати не одну систему його класифікації, а їх сукупність. Як базова категорія, типологізації ризиків використовується як категорія фінансового потоку і на її основі сформовано типологізовану систему фінансових ризиків. Категорія фінансового потоку є зручною для використання у якості основної при типологізації ризиків, оскільки фінансові потоки виникають при більшості економічних процесів.

Оскільки функціонування підприємства є частково визначеним, необхідно при аналізі впливу випадковості на діяльність підприємства виділити закономірно зумовлену частину фінансових показників та величину випадкової складової показників. Таке відокремлення можна здійснити за допомогою факторного аналізу, регресії чи згладжування динаміки показника за допомогою тренду. Ґрунтуючись на четвертому та п’ятому постулатах теорії ризикології, для відокремлення випадкової складової доцільно користуватись згладжуванням динаміки показника «Рівень достовірності». Виходячи із групування основних визначень ризику, необхідним є також врахування невизначеності, зумовлене недоліками інформації, що є основою для аналізу [1].

Отже, впровадження пропонованого кількісного критерію ризику в систему ризик-менеджменту підприємства дає змогу досягти таких цілей: характеризувати рівень фінансового ризику в діяльності підприємства; виявити приховані ризики, рівень значущості яких занижується менеджерами підприємства; визначити пріоритетні напрями застосування ризик-менеджменту, що особливо велике значення має в умовах дефіциту фінансових ресурсів.

Список літератури:

1.Грабчук О.М. Фінансово-економічний механізм підприємства і його використання у ризик-менеджменті// Економіка: проблеми теорії і практики: Зб.наук.праць. – Д., 2007. – Вип.191, т.4. – С.1229-1235

2. Ковалюк О. М. Фінансовий механізм економіки України / О. М. Ковалюк // Фінанси України. – 2001. – № 9 – С. 22-28.

Теґи: , ,


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.