головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Ризики в діяльності логістичних систем інноваційно-активних машинобудівних підприємств

Кулик Ю.М.

Інноваційна модель розвитку національної економіки та суб’єктів господарювання залежить від наявності й доступності різноманітних джерел інвестиційних ресурсів. З особливою гостротою ця проблема постає для машинобудівної галузі, яка є фондоутворюючою та визначає рівень технологічного розвитку інших секторів економіки [1].

Число інноваційно-активних підприємств з кожним роком збільшується, що свідчить про інноваційний розвиток галузі, позитивними зрушеннями в даному напрямку, незважаючи на незначну державну підтримку, технічне та технологічне відставання галузі, мале число інноваційних проектів та високотехнологічних виробництв [2].

Застосування логістичних підходів в управлінні забезпечує контроль процесів, що протікають на підприємстві; впровадження логістичних систем на машинобудівних підприємствах дозволяє ефективно управляти процесами матеріально-технічного постачання, корегувати програму виробництва залежно від потреб споживачів, знизити транспортні витрати за рахунок оптимізації схем руху, знизити витрати на складування шляхом зменшення запасів та управлінням процесами збуту.

На противагу перевагам практичного застосування логістичних систем на машинобудівних підприємства, складна внутрішня структура логістичної системи, активний зв’язок із зовнішнім середовищем слугують передумовами для виникнення ризиків різного характеру та сили дії.

Завданням управлінського блоку є формування відповідних «сценаріїв» поведінки, котрі б враховували мінливість ситуації, складність процесів, що протікають всередині логістичної системи, інформаційну обмеженість тощо.

Етапи управління ризиками включають їх ідентифікацію, діагностику причин виникнення, аналіз та кількісну оцінку, формування варіантів управлінських рішень та апробацію найбільш адаптивних з них, контроль та надання висновків і пропозицій.

Що ж стосується видів ризиків, то їх розподіл був здійснений таким чином, що включав ризики, які носять зовнішній характер (макрорівень), впливають на роботу підприємства і його логістичної системи, але контролювати які воно не має змоги; ризики, які пов’язані із видом діяльності, яким займається підприємство (мезорівень) і на які підприємство має частковий вплив; ризики логістичних систем конкретних підприємств (мікрорівень), які підприємство кількісно може оцінити, встановити вагомість кожного з них, визначити джерела їх виникнення з метою прийняття комплексу відповідних рішень (рис.1).

Рис. 1. Ризики логістичних систем машинобудівних підприємств

Макрорівень: зовнішньо-економічні – ризики, що пов’язані із ринком збуту, вартістю сировини та матеріалів, що закуповуються, коливанням курсу валют; політичині – пов’язані з нестабільністю ситуації в країні, ембарго, дефолтом, що впливають на експотно-імпортні відносини між країнами; інвестиційні – зміна обсягу інвестицій, що супроводжує зміну показників діяльності підприємства, створюючи ситуацію невизначеності.

Мезорівень: галузеві – ризики, що можуть виникати у зв’язку зі змінами у галузевій структурі підприємства; фінансові ризики – охоплюють ризик зниження фінансової стійкості, неплатоспроможності, упущеної вигоди, кредитний та інвестиційний ризики; комерційні ризики – до них, в першу чергу, відносять маркетингові ризики та ризики непередбачуваної конкуренції.

Мікрорівень: ризики у постачанні – зростання цін на сировину зумовлює зниження частки витрат, що виділяються на їх закупівлю; виробничі – зміна програми виробництва, що спричинена зміною обсягів замовлень і, відповідно, збільшенням собівартості продукції тощо; транспортні – підвищення цін на пальне, ріст транспортних витрат; збутові – ринок збуту, потенційні та реальні покупці; ризики, що пов’язані зі складуванням – зміна кількості запасів, зростання орендної плати тощо.

Після того, як було здійснено ідентифікацію всіх видів ризиків та проведено їх розподіл згідно критерію можливості управління, методи, які будуть використані для оцінки ризиків залежатимуть від наявної розрахункової бази, інформаційного та фінансового забезпечення, характеру випадкових явищ. Як альтернативу для оцінки можна вибрати один із найбільш поширеніших методів, таких як: рейтинговий, експертних оцінок, дерева рішень, Монте-Карло, статистичний, аналітично-розрахунковий.

Інформаційним джерелом для оцінки є основні форми фінансової звітності: «Баланс», «Звіт про фінансові результати», «Звіт про рух грошових коштів», в яких можна прослідкувати як змінюються основні техніко-економічні показники діяльності підприємства, під впливом тих чи інших ризиків [3].

Метою управління ризиками в традиційному розумінні є розробка відповідних механізмів, що націлені та його зниження, розподіл, за можливості – уникнення. Однак, специфіка галузі, складність, багатогранність зв’язків логістичної системи, зміна планів виробництва, потреб у певних матеріалах та комплектуючих та інші причин, характер яких складно передбачити, зумовлюють зміну траєкторії управління ризиками, вектор якої направлений на досягнення такої рівноважної точки, в якій оптимальним буде відношення між прийнятним рівнем ризику та необхідними для цього фінансовими витратами:

де  – рівень ризику, за якого підприємство готове його прийняти (не порушуючи, при цьому, внутрішньої рівноваги ();  – наявність такої кількості фінансових коштів, яку підприємство готове виділити на управління ризиками.

Стратегія управління ризиками буде розроблятись у рамках політики підприємства, розподілу прав та обов’язків окремо по кожній з ланок логістичної системи з метою належного контролю.

Складність внутрішніх зв’язків, обмеженість інформації, неможливість зовнішнього впливу, нестабільна політична ситуація слугують причинами для виникнення ризиків, що знижують надійність логістичних систем підприємств. Побудова адаптивної моделі управління повинна враховувати всі ці моменти, носити інноваційний характер для того, щоб зробити продукцію машинобудівної галузі конкурентоспроможною, знизити, по можливості, залежність від зовнішніх факторів, чітко регулювати внутрішню структуру.

Література:

1. Товт Т.Й. Інвестиційне забезпечення інноваційної діяльності машинобудівних підприємств: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / Т.Й. Товт. – Львів, 2012. – 25с.

2. Єпішенкова Г.О. Теоретичні та практичні аспекти модернізації машинобудівних підприємств України в умовах прискореного науково-технічного прогресу / Г.О. Єпішенкова, О.І. Довгу // матеріали IX міжнародної конференції «Стратегія якості в промисловості та освіті», (Варна, Болгарія, 31 травня-7 червня 2013 р.)

3. Лiр В. Е. Логістична інтегрована модель управління ризиками в системах енергоменеджменту / В. Е. Лір, Я. В. Ліфанова, Е. В. Лобань // Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво : зб. наук. праць. –Запоріжжя : КПУ, 2010. –№ 2. – С. 121–122.

Теґи: , , ,


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.