головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Теоретичні засади регулювання ринку продукції свинарства

Шепелєв В.С.

Ринок продукції свинарства має особливості, оскільки предметом купівлі-продажу тут є сільськогосподарська продукція не лише як продовольство, а й як засоби виробництва для інших галузей. Нині ринок відносно виробників свинини є непрозорим, не прогнозованим і мало передбачуваним. Разом з тим, відсутня надійна система підтримки і регулювання такого ринку та його інфраструктура (рис. 1). Створити ці два вагомих чинники існування дієвого ринку – безпосередня задача держави. Приватні структури об’єктивно не в змозі виконати такі задачі. Заходи регулювання мають забезпечити систему цілей. Проте деякі інколи можуть конфліктувати між собою. У такому випадку необхідно знайти компромісне вирішення. Воно має задовольнити інтереси населення країни загалом, жителів села, сільськогосподарських і агропромислових підприємств, саму державу. Безумовно, інтереси населення на ринку продовольчих товарів прямо протилежні інтересам їхніх виробників, які зацікавлені в підвищенні ринкових цін і зниженні податкових платежів, а держава зацікавлена в їх підвищенні.

Рис. 1. Теоретична сутність регулювання ринку продукції свинарства

Аналізуючи відомості, наведені на рис. 1, тут потрібно ще врахувати, що для успішного функціонування ринок продукції свинарства та продуктів її переробки в Україні потребує проведення ряду макроекономічних заходів, зокрема: стимулювання безпосередніх виробників свинини для нарощування виробництва та товарообігу; економічного регулювання раціональної структури ринку продукції свинарства і ринкових відносин шляхом розроблення перспективних цільових продовольчих програм, інвестиційної політики, фінансово-економічних заходів; введення системи контролю за цінами і забезпечення відповідного співвідношення попиту і пропозиції на ринку, захисту прав споживачів; запровадження відповідної фінансово-кредитної і податкової політики; регулювання експортних потоків сировини і продукції переробки, зменшення залежності галузі від імпортних поставок.

У теоретичному та практичному плані для галузі є нез’ясованим питання функціонування оптових ринків сільськогосподарської продукції. Оптові ринки мають перерости в регіональні аграрні центри, де покупці й продавці зможуть не тільки продати чи купити продукцію галузі свинарства, а й отримати повний спектр послуг. Це необхідно, щоб готувати товар для продажу, проводити розрахунки, отримувати кредити, транспортні послуги, дізнаватися про ціни на товари, отримувати інформацію від дорадчих служб про нові технології. Тому для науково обґрунтованого і практично виваженого регулювання ринку сільськогосподарської продукції та його складових – продуктових ринків потрібні відповідні державні структури. Такий досвід має місце у розвинутих країнах, зокрема і в Польщі, де зазначені функції виконує Агентство сільськогосподарського ринку. Вітчизняні управління сільського господарства і продовольства обласного та районного рівнів такі функції виконувати не можуть, оскільки для цього вони не призначені.

Згідно із сучасними уявленнями та з метою ефективного функціонування ринку продукції свинарства, має бути сформована також дієва нормативно-правова база. За роки реформування аграрного сектору економіки, таких, що опосередковано або безпосередньо впливають на розвиток аграрного ринку України, було ухвалено понад 80 нормативно-правових актів. Без перебільшення можна сказати, що існуюча нормативна база аграрного ринку нині охоплює різнопланові юридичні документи, зокрема закони, укази, постанови. Проведені дослідницькі пошуки дали змогу виявити те, що вона залишається фрагментарною, тобто неповною, непослідовною, суперечливою і незавершеною. Вважаємо, що нормативно-правові акти щодо функціонування аграрного ринку мають повністю враховувати наявність у національній економіці ринку продукції свинарства як нового об’єкта не лише організації, але й управління.


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.