головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Державне регулювання ефективності та конкурентоспроможності аграрного виробництва

Постол А.А.

Стратегічними пріоритетними напрямами розвитку аграрного виробництва та підвищення його конкурентоспроможності мають бути: формування та функціонування цивілізованого ринку продукції; державне регулювання ринкових відносин, зокрема – створення режиму спеціального пільгового кредитування, сприяння залученню інвестицій, спрощення системи оподаткування й страхування та застосування деяких інших організаційно-економічних заходів. Державне регулювання ринкових відносин має здійснюватися через цінову та кредитно-податкову політику, яка ефективна лише тоді, коли ціни на аграрну продукцію забезпечать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва і одержання максимального прибутку на вкладений капітал. Цінову політику в аграрній сфері необхідно здійснювати на основі вільного ціноутворення в поєднанні з елементами державного регулювання цінового рівня.

Цінова політика на продукцію має ґрунтуватися, насамперед, на концепції паритету, суть якої полягає в тому, що співвідношення цін, за якими селяни продають свою продукцію, до цін, за якими вони купують матеріально-технічні ресурси, повинно забезпечити необхідне розширене виробництво. Для реалізації цієї концепції на наш погляд, необхідний закон України щодо використання мінімальних цін на сільськогосподарську продукцію. Щоб запобігти різкому підвищенню роздрібних цін і, відповідно, зменшити звуження ринку, слід скасувати податок на додану вартість та ввести державні дотації на аграрну продукцію, на першому етапі як мінімум до 30-35% від обсягу реалізації [1].

У віддаленій перспективі, коли в нашій країні функціонуватимуть ринки землі, робочої сили і капіталів можна буде розраховувати мінімальні (виробничі) ціни на продукцію, виходячи з її очікуваної (прогнозної) собівартості, розміру податків та інших можливих витрат. При цьому ціна повинна забезпечити прибуток на вкладений у виробництво капітал не нижчий, ніж за іншими можливими напрямами його використання.

Державна допомога розвитку агропромислового виробництва повинна мати і непрямий характер – це прийняття законодавчих актів щодо розвитку конкуренції, забезпечення ринковою і статистичною інформацією, встановлення стандартів якості, митний протекціонізм, розвиток нових, конкурентоспроможних джерел постачання засобів виробництва, а також нових каналів збуту, зберігання, переробки та розподілу продукції. Доцільно широко практикувати укладання ф’ючерсних контрактів, пільгове кредитування сільськогосподарських підприємств, забезпечення зустрічного продажу їм необхідних ресурсів за пільговими цінами. Необхідно запровадити комплекс засобів захисту вітчизняних товаровиробників, зокрема: збільшити митний податок на імпорт аграрної продукції та продуктів її переробки; створити сприятливі умови для завезення технічних і технологічних ресурсів, необхідних для впровадження сучасних технологій вирощування та переробки продукції; реалізувати комплекс заходів щодо розширення зовнішнього ринку продуктів, звільнивши господарства від сплати митного податку.

Вирішальним фактором впливу на формування ринкових відносин та підвищення конкурентоспроможності продукції є створення реальних пільгових умов сільськогосподарським товаровиробникам через розширення доступу до користування кредитами. У країні слід створити потужну банківську систему, яка б задовольняла потреби товаровиробників сільського господарства у коштах щодо коротко-, середньо- і довгострокового кредитування для придбання матеріально-технічних ресурсів, добрив, насіння та інших обігових засобів.

Важливою складовою механізму ефективного впливу на розвиток агропромислового виробництва і підвищення його конкурентоспроможності є створення дієвої податкової системи. Внаслідок того, що в Україні поки що не створена сприятлива податкова система і не досягнуто паритетності цін на продукцію промисловості та сільського господарства, має місце зростання недоїмки сільськогосподарських підприємств у платежах до бюджету і пенсійного фонду.

Враховуючи ризиковий, порівняно з іншими галузями, характер підприємницької діяльності в аграрній сфері, для створення нормальних умов господарювання необхідний страховий захист, який виступав би основою економічного механізму компенсації збитків. З метою посилення страхового захисту аграрного виробництва доцільно створити міжрегіональний гарантійний фонд із страхування врожаїв для забезпечення виконання страхових зобов’язань перед товаровиробниками [2].

Втілення запропонованих заходів щодо удосконалення державного регулювання підвищення конкурентоспроможності продукції потребує розробки: правових основ та вдосконалення законодавства стосовно конкурентоспроможності продукції; стандартів її виробництва і збуту; методології та методик досліджень конкурентоспроможності; нових інформаційних технологій; сучасних видів машин та обладнання й прогнозування потреб у них; моделей побудови ринкових об’єктів, їх спеціалізації і розміщення як складової частини планів соціально-економічного розвитку; створення науково обґрунтованих моделей підприємств та забезпечення оперативного переходу до міжнародних систем класифікації та кодування.

Література

1. Канінський М.П. Підвищення конкурентоспроможності підприємницьких структур / М.П. Канінський // Економіка АПК. – 2002. – №11. – С. 96-99.

2. Основи аграрного підприємництва / За ред. Маліка М.Й. – К. 2000 – 530 с.


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.