головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Роль інституціональних утворень в системі трансформаційних перетворень

Маркович І.Б.

Однією із обставин, що визначають складність у аналізі та прогнозуванні економічних систем найвищого рівня сьогодні, є стохастичність економіко-соціального розвитку держав, невідповідність фактичного перебігу економічних процесів теоретично обґрунтованим сценаріям розвитку.

Можна говорити про тотальну трансформацію глобального економічного простору, активна фаза якої триває вже майже чверть століття, і яка змінює пріоритети та інструменти державного управління. Трансформація економічного простору – це категорія, що демонструє якісні перетворення економічних систем, характеризує різні форми суттєвих змін безвідносно до вектору наслідків, відображає перехід економічної системи на новий рівень розвитку.

Центральне місце в сукупності явищ трансформаційного характеру займають інституціональні структури, які слід розглядати в якості каталізаторів та мультиплікаторів світових  та національних змін. Якість інститутів є джерелом та водночас наслідком економічного розвитку держави, адже їх формування та утримання високого якісного рівня вимагає здійснення певних трансакційних витрат, які є неможливими для держав з низькими показниками добробуту.

В процесі вивчення особливостей їх функціонування інституціональних утворень обов’язково необхідно враховувати трансакційні витрати інституціоналізації, до яких відносяться як витрати на формування цих інститутів, так і витрати на забезпечення їх функціонування. Така матеріальна основа інституціоналізації значною мірою визначає ефективність того чи іншого інституту.

Необхідність існування чітко функціонуючих інститутів є очевидною та такою, яка формувалася протягом усієї історії людства. Будь які найпростіші соціальні відносини вимагають хоча би мінімально узгоджених норм, правил та процедур, які дозволяють зробити такі взаємодії передбачуваними та зрозумілими їх учасникам. Із нарощенням обсягів та складностей соціально-економічних відносин і вимоги до процедурних алгоритмів зростають. На такому етапі неформальні правила повинні досягнути рівня концептуалізованих інституціональних форм.

Інститути володіють певними ознаками, які необхідно враховувати.

По-перше, слід зважати на наявність неформальних та формальних інститутів. Деякі дослідники межу між ними проводять таким чином, що  неформальні ототожнюють із культурою, всі інші вважають формалізованими. Інші ж більш чітко їх класифікують – до формальних інститутів відносять правила та процедури, які «створюються, поширюються та здійснюють свій вплив через офіційні канали», неформальні визначають як «загальні соціальні правила, зазвичай, не записані, які створюються, поширюються та справляють свій вплив через офіційно санкціоновані канали» [1, с. 727, 2, с.5].

По-друге, неформальні та формальні інститути в ідеальному суспільстві спрацьовують синергійно, тобто позитивні прояви існування інститутів формального характеру можуть підсилювати деякі зміни, що виникають у неформальній сфері, і навпаки. Такий зв’язок є складно детермінований, але обов’язково повинен бути присутнім саме в такій якості, адже несумісність або контрадикторність формальних та неформальних інститутів може зводити нанівець певні державні або суспільні прогресивні ініціативи.

Зрозуміло, що інститути не можуть бути стабільними протягом довгого періоду часу. Вони повинні володіти такою ознакою як гнучкість та адаптивність до нових викликів глобального середовища. Проте, зміни інститутів, як і будь яких інших економічних систем, є відображенням їх нестійкості, а не якісну динаміку. Тому слід зважати на те, що зміни не завжди є синонімом покращення. Це лише перехід у біфуркаційний нерівноважний стан, який потенційно може стати основою для якісних поліпшень.

Література

1. Helmke G. Informal Institutions and Comparative Politics: A Research Agenda.Perspectives on Politics / G. Helmke, S. Levitsky, 2004, 2(4), pp. 725–740

2. Helmke G. Informal Institutions and Democracy. Lessons from Latin America. Baltimore / G. Helmke, S. Levitsky, 2006, Johns Hopkins University Press, 256 р.


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.