головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Розвиток механізму оподаткування прибутку в Україні

Антонова О.В., Пономаренко І.

Податок на прибуток підприємств, крім значного фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. За допомогою цього податку держава може здійснювати стимулюючий вплив на розвиток окремих галузей або регіонів, на виробництво пріоритетних товарів, робіт, послуг, на пожвавлення інвестиційної та інноваційної діяльності та розвиток конкурентних відносин тощо. Цей вплив може здійснюватись за рахунок диференціації ставок оподаткування і надання пільг, амортизаційної політики, податкового кредиту та податкових знижок.

В різні періоди розвитку суспільства вводились різноманітні податки. Спочатку податки існували у вигляді безсистемних платежів, що мали, переважно, натуральну форму. У другій половині ХІХ ст. у зв’язку із стрімким піднесенням промислового розвитку в Росії було проведено фінансову реформу. З 1898 р. була введена система промислового податку за чотирма класами місцевості та за розрядами підприємств. Був встановлений додатковий промисловий податок з капіталу і процентний збір з прибутків акціонерних та інших підприємств (0,15% від суми основних фондів). У 1918 р. податкова політика України складалась із 4-х прямих (поземельний податок, основний промисловий податок, податок на приріст прибутку, податок на нерухоме майно) та 4-х непрямих податків. Проте наповнення доходної частини бюджету українського казначейства за рахунок прямих податків було дуже «незначним». Прибутковий та промисловий збиралися дуже важко. Прибутковий податок із споживчої кооперації та господарських органів громадських організацій був введений в 1923 році. Він сплачувався щоквартально із балансового прибутку за ставкою 35 % для споживчої кооперації і 25 % – для господарських органів громадських організацій. Від сплати прибуткового податку звільнялися недавно організовані підприємства споживчої кооперації, які виготовляли товари народного споживання із місцевої сировини та відходів (пільга діяла протягом 2-х років); клуби, палаци культури, господарські організації, що знаходилися у підпорядкуванні партійних та комсомольських організацій [1].

Податкова система незалежної України почала формуватись одразу ж після проголошення незалежної держави в 1991 році. Хоча Закон Української РСР «Про систему оподаткування» був прийнятий ще 25 червня 1991 року. Оподаткування доходів підприємств було досить високим. Ставка податку складала 18 % доходу. Понижені ставки в розмірі 15 % були встановлені для спеціальних підприємств з часткою іноземного інвестора в статутному фонді більше 30 % і в розмірі 9 % для дослідних підприємств. Підвищені ставки були встановлені для посередницької діяльності (65 %) і доходів від казино, відеосалонів, ігрових автоматів (70 %).

Основною складовою об’єкта оподаткування був прибуток від реалізації, який розраховується як різниця між виручкою та витратами. Така система мала суттєвий недолік, оскільки собівартість формувалась протягом періоду споживання pecypciв у виробництві. Від часу їх закупки до часу споживання проходив певний період. За цей період підприємство зазнавало збитків, пов’язаних з інфляційним зростанням цін на продукцію. Тому постала проблема переходу до податку на прибуток замість оподаткування доходу підприємства [2].

Механізм оподаткування прибутку в Україні кардинально змінився з прийняттям Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР, ознаками якого є: перехід до правила «першої події» при визначенні оподатковуваного прибутку; впорядкованість складу валових витрат підприємств; застосування єдиної ставки оподаткування для всіх видів господарських операцій; перехід до глобального способу оподаткування; застосування спеціальних умов оподаткування прибутку, отриманого від деяких операцій особливого виду; скорочення пільг; зміна порядку нарахування і сплати податку.

Податковий кодекс України, який був прийнятий 2 грудня 2010 року та вступив в дію з 1 січня 2011 року, залишає стару спрощену систему оподаткування, закриває можливість юридичним особам оптимізувати податки за рахунок приватних підприємців, а також зберігає рівновагу у відносинах з податковими чиновниками. Відповідно до Податкового кодексу, ставки податку на прибуток підприємств знижено з 25 відсотків до 19 % у 2011 та 18 % у 2014 роках [3].

За новою реформою в 2015 році від сплати податку на прибуток мають намір позбавити не лише громадські та релігійні об’єднання, політичні партії, пенсійні фонди, а й бюджетні організації. У той же час Національний банк так і буде працювати на особливому режимі (НБУ перераховує свій прибуток до бюджету). Базова ставка податку на прибуток становитиме 18%. Але не у всіх випадках. Наприклад, для доходів, отриманих нерезидентами в Україні (дивідендів, роялті, лізингових платежів від резидентів, від продажу нерухомості і т. д.) ставки податку можуть коливатися від 0 до 20%. Крім того, уряд залишає до 2016 року «нульову» ставку для платників, розмір доходів яких не перевищує 3 млн. грн. на рік, а кожен найманий працівник отримує в місяць не менше двох мінімальних зарплат [4].

Література:

1. Задорожний О. Оподаткування прибутку підприємств / О. Задорожний // Вісник ПСУ. – 2010. – №13. – С. 29–31.

2. Волкова Ю.О. Напрями удосконалення податку на прибуток підприємства / Ю. О. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні. – 2010. – №4. – С. 9-12.

3. Податковий кодекс України від 2.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) // Офіційний сайт Верховної Ради України. – http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.

4. Харламов П. Сократят и увеличат / П. Харламов // Деньги. – 2014. – №18(284). – С. 8-9.


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.