головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Трудова міграція молоді

Кудряшова А.О. Сисюк Л.П.

Україна фігурує у складі світової міграційної системи як країна походження, транзиту та прибуття мігрантів. Значної актуальності набуває вивчення проблем соціального характеру, які пов’язані з працевлаштуванням молоді; з’ясування передумов і чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції молоді у ринок праці; її адаптація до нового статусу – працівника; питання соціальних гарантій та підтримки з боку держави; потреб та мотивів, що зумовлюють міграційні орієнтації.

Трудову міграцію молоді вивчають такі вчені як С.В. Башкірова, Т.Ромащенко, Е.М. Лібанова О.А. Малиновська, Н.А. Богоєва, Н.С. Власенко,                                 Н.В. Григоровича, Е.П. Плєтнєва, Д.В. Колесова, Д. Массей та інші.

Метою даного дослідження є визначення  причин та наслідків трудової міграції молоді.

Проблема трудової міграції молоді – одна із найважливіших в нашій державі. Вона потребує ретельного аналізу науковців та адекватних дій з боку законодавчої та виконавчої влади. Як відомо, у структурі робочої сили України сформувався багатомільйонний контингент осіб, для яких  трудова міграція є основним видом зайнятості й основним джерелом доходів. Тому вирішення цієї проблеми має велике суспільно-політичне та соціальне значення.

Аналіз еміграційних настроїв молоді України протягом останніх років свідчить про досить високий, і при цьому – стабільно високий рівень намірів серед молодих людей здійснити спроби виїхати за кордон, особливо на заробітки. Так, 53% молодих людей у віці 18-28 років погодилися б виїхати з України, якби у них була така можливість, натомість середній показник серед усіх опитаних становить 32% [1].

Майже половина всіх трудових українських мігрантів перебуває в країнах Європейського Союзу. Найбільша їх питома вага в Італії (13,4%), Чехії (12,8%), Польщі (7,4%), Іспанії (3,9%) та Португалії (3%) [2]. Такий розподіл трудових мігрантів пояснюється, зокрема, прагненням знайти більш високооплачувану роботу в країнах із спорідненою ментальністю і релігією.

Істотні причини масового відтоку молодого населення з України  можна поділити на дві групи: суб’єктивні та об’єктивні. До об’єктивних причин належать: національна своєрідність, неспроможність влаштуватися на роботу за обраним фахом на батьківщині, не врегулювання соціальних проблем, сприяння у трудовій міграції молоді приймаючими країнами, оскільки молодь є продуктивною робочою силою на ринку праці.

Друга група – група суб’єктивних причин включає: більша психологічна схильність молоді та їх готовність до мобільності та пошуку нових підходів реалізації своїх прав (на працю, на пересування, на освіту), бажання змінити спосіб життя, пізнання світу, підвищення професійної та інтелектуальної концепції, пошук матеріальної незалежності.

Особливо негативно на зайнятість молоді вплинула остання системна криза в Україні 2008-2009 рр. У цей період молодь стає найбільш вразливою частиною населення, внаслідок відсутності робочих місць, а особливо таких, що привабливі для молодої робочої сили; малого досвіду та невідповідного професіоналізму і кваліфікації, необхідного для конкурентної боротьби на ринку праці; низької якості отриманої освіти; психологічної невпевненості у власних силах. Різке погіршення ситуації в соціально-економічній та соціально-трудовій сферах призводять до витіснення молоді з національного ринку праці, обумовлює активізацію пошуку можливостей трудової та особистісної реалізації молоді за межами території власного проживання [2, с. 125].

Саме через вище перераховані причини, еміграція молоді з Україні має економічні та соціальні наслідки, які мають як негативні так і позитивні сторони.

Однією з негативних сторін є те, що держава вкладає кошти на підготовку фахівців для задоволення потреб власної економіки. Розрахунки витрат на таку підготовку не потрібно обмежувати вартістю здобуття вищої освіти, необхідно починати розрахунок вартості навчання на всіх освітніх рівнях, враховуючи дошкільну і загальноосвітню підготовку[3, с.170].

За рахунок держбюджету останніми роками на освіту виділялося близько 5% ВВП, тоді як законодавством передбачено 10% ВВП. У розвинених країнах на освіту витрачається значно більше, ніж в Україні. Наприклад, у Данії, Норвегії і США витрати на освіту складають 7,10%, 6,37%, і 7,34% ВВП відповідно. Тому  освітня система, яка існує, в основному, за рахунок витрат державного бюджету, працює на підготовку фахівця, який буде створювати додану вартість за межами країни.

Позитивним результатом міграції є скорочення безробіття власного населення. Скорочується соціальна напруга, в багатьох випадках грошові перекази на батьківщину молоді, що працюють за кордоном, суттєво пом’якшують негативні наслідки виїзду.

Таким чином, трудова міграція молоді вносить вагомий соціально-економічний розвиток у свою країну. Тому, в першу чергу влада повинна звернути свою увагу на працевлаштування молоді, тобто здійснити таку економічну політику, при якій би студенти-випускники змогли без проблем влаштуватись на добре оплачувану роботу, молоді сім’ї матеріально забезпечити себе та своїх дітей, адже молоде покоління це майбутнє нашої країни.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Державної служби статистики України / [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

2. Чорна В.О. Міграція молоді з України: соціологічний аналіз / В.О. Чорна // Актуальні проблеми сучасної науки. ‒ 2013. ‒ №4. ‒ С. 123-127.

3. Щерба Г.І. Основні мотиви зовнішньої трудової міграції молоді України / Г.І. Щерба // Молодіжна політика: проблеми та перспективи. ‒  Дрогобич : ДДПУ ім. І.Франка, 2012. – С. 165-168.


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.