головна :: статті :: макроекономіка :: підручники :: пошук :: вхід

Безробіття – одна з основних проблем України

Кошова А.В., Безверхий В.М.

Для економіки всіх типів характерним явищем є безробіття. Це є одна з корінних соціально-економічних проблем сучасного етапу розвитку вітчизняної економіки та важливою характеристикою конкурентоспроможності ринку праці. Надмірне безробіття негативно відображається на всій економіці країни, негативно впливає на трансформаційні процеси, саме тому вивчення цього питання на сьогодні є актуальним.

Вирішенням проблеми безробіття займалися такі вчені, як Л. Гальків, І. Моцін, М. Папієв, О. Піжук, Я. Міклош, В.Фелоренко. Питання взаємозв’язку інфляції і безробіття досліджував А. Філліпс, в подальшому П. Самуельсон та Р. Солоу. Артур Оукен прийшов до висновку, що рівень безробіття знаходиться у визначеній числовій залежності від динаміки внутрішнього валового продукту. Проте ряд питань, пов’язаних з безробіттям в Україні, особливо у методологічному плані, залишаються недостатньо дослідженими [2].

Метою статті є дослідження основних причин, наслідків безробіття, а також розробка пропозицій щодо зниження даного явища в Україні.

Під безробіттям розуміється таке соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі.

Головними причинами високого рівня безробіття є такі: спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу; структурні зрушення; рух робочої сили.

Найбільшого скорочення зайнятості на початку кризи зазнали такі сектори, як промисловість та будівництво. Рівень зареєстрованих безробітних за 2013 рік сягає – 45426,2 тис. осіб і це на 128,4 тис. чоловік більше, ніж кількість безробітних станом на 2012 рік (Рис.1). Отже, спостерігається тенденція до зниження рівня безробіття [3].

Рис.1.Безробіття населення України(за методологією МОП)

(у віці 15–70 років тис. чол..)

Показники рівня безробіття в Україні є дуже далекими від реальності. Існує багато проблем щодо статистики безробіття в Україні, які не дозволяють об’єктивно оцінювати реалії безробіття в Україні: неможливо врахувати осіб, які втратили „надію на працю” в Україні, які не стоять на обліку в службі зайнятості; статистика не враховує часткову зайнятість; тих, хто примусово знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації, вважаються зайнятими; неправдива інформація з боку безробітних (працюють без офіційного оформлення).

При цьому статистика не враховує, що саме через відсутність роботи 7 млн. наших співвітчизників виїхали за кордон на заробітки. Не включається до складу безробітних ні 2 млн. селян, які живуть лише із присадибного господарства, ні тих, котрі працюють на „чверть ставки”, ні тих, що мають тимчасові підробітки. Значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості .

Значне перевищення пропозиції робочої сили, яке існує сьогодні в Україні призводить до того, що зростає кількість „хронічного безробіття”, тобто тих, хто не може отримати роботу більше ніж протягом одного року. Незначна позитивна динаміки статистики щодо зростання попиту на робітників, може бути лише відображенням „сезонності” ринку праці, а ніяк ні зростанням економіки та створенням робочих місць

Саме тому, це проблема, яку потрібно вирішувати і яка потребує глибокого наукового аналізу та створення на цій основі практичних рекомендацій, які можуть використовуватися для розробки і реалізації ефективної соціально-економічної політики, направленої на забезпечення продуктивної зайнятості економічно активного населення країни, зменшення рівня безробіття до мінімального соціально-допустимого рівня.

Таким чином, можна запропонувати такі заходи, щодо зменшення рівня безробіття в Україні:

– зниження податків для підприємств, за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);

– реформування ринку праці;

– розробка конкретних заходів щодо соціального захисту працівників у разі банкрутства підприємств;

– сприяння соціальному захисту неконкурентоспроможних верств населення;

– застосування нових методів подолання безробіття , наприклад громадських робіт [2].

Отже, впроваджуючи запропоновані заходи, ми можемо досягнути зменшення рівня безробіття, збільшення кількості працевлаштованого населення і, як наслідок, загального покращення економічної і соціальної ситуації у країні.

Список використаних джерел:

1.Зайнятість: випробування кризою / Урядовий кур’єр. – 2010. – №4 (26 січня). – с. 6.

2.Піжук, О.І. Прогнозування росту жіночого безробіття в умовах фінансово-економічної кризи на основі економетричних моделей / Економіка та держава / О.І. Піжук. – 2009. – №9. – с. 35-36.

3.www.ukrstat.gov.ua


Залишити коментар

Ви повинні ввійти, щоб залишити коментар.